Главная › Новости

Участь помічника судді у провадженні в цивільних справах

Опубликовано: 01.09.2018

4.1. Участь помічника судді у провадженні в цивільних справах

.

РОЗДІЛ 4.  ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОМІЧНИКА СУДДІ ЗАГАЛЬНОГО МІСЦЕВОГО СУДУ

4.1. Участь помічника судді у провадженні в цивільних справах

Провадження в суді першої інстанції - це основна головна стадія цивільного процесу, яка передбачає відкриття провадження у справі, формування цивільної справи, шляхом наповнення її доказами, та розгляд цивільної справи по суті з постановленням відповідного процесуального документа. Підготовча стадія цивільного процесу характеризується сукупністю процесуальної діяльності, спрямованої на перевірку позовної заяви і проведення підготовчих дій, яка сприяє встановленню об'єктивної істини, повному, обґрунтованому і швидкому вирішенню справ.

Однією з головних стадій підготовки цивільної справи до судового розгляд є прийняття позовної заяви.

За нормами цивільного процесуального о законодавства стадія прийняття позовної заяви, безпосереднє спілкування з особою, яка має намір звернутись до суду шляхом подання позовної заяви, покладається на помічника судді, який в порядку встановленого графіку чергування в межах одного суду, здійснює прийом громадян та приймає позовні заяви (заяви, скарги), які в подальшому реєструються, оформлюються і передаються судді в порядку черговості.

Процесуально-правова сторона позову – це вміщена в ньому вимога до місцевого загального суду про захист права зі спірних правовідносин.

Для того щоб позов мав можливість виконати роль засобу порушення судового провадження, він повинен мати певні складові частини (елементи). Ці елементи позову визначають зміст судової діяльності та індивідуалізують позов. За ним проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду й предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, що є важливим для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у судовому процесі, вони також визначають суть вимог, на які суд повинен дати відповідь у рішенні.

Позов складається з трьох частин (елементів).

Предмет позову. Це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду.

Підстава позову. Це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову. Правильне вставлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Зміст позову. Це вид судового захисту, якого потребує позивач від суду. Згідно ст.16 Цивільного кодексу України позивач може просити суд винести рішення, визначивши один із способів захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визначення правочинну недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади, орану влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позовна заява подається до загального суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником та має відповідати за формою та змістом положенням статті 119 Цивільного процесуального кодексу України.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача та передбачений ст. 42 Цивільного процесуального кодексу України.

Відсутність документів, які мають підтвердити повноваження представника позивача на здійснення від імені та в інтересах позивача, в тому числі право представника підписати за позивача та подати до суду від його імені позовну заяву, є підставою для повернення позивачу позовної заяви у відповідності до п.3 ч.3 ст.121 Цивільного процесуального кодексу України.

За подання позовної заяви до суду залежно від категорії справ, позивач сплачує судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, питання щодо визначення розміру та порядку оплати, підстави звільнення від сплати судових витрат, регулюються Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93 (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року №825 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258», якою затверджено розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Крім того, підстави для звільнення сторони від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи визначені в частинах третій та четвертій ст.81 Цивільного процесуального кодексу України. Для правильного оформлення позову необхідно чітко визначити ціну позову, яка визначається за правилами ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України.

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів чи видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну встановити неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

До неналежно оформленої позовної заяви, яка за формою та змістом не відповідає вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, в тому числі у разі відсутності додатків до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб (ст.120 ЦПК України), виноситься ухвала про залишення позовної заяви без руху та надається позивачу строк для усунення недоліків, які мають бути чітко викладені в ухвалі судді та зрозумілими для позивача.

Доречно зазначити, що у разі сплати позивачем не в повній мірі судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за подання позову до суду, суддя, залишаючи позов без руху, має чітко визначити розмір судових витрат, які підлягають сплаті виходячи з категорії справи.

Позивачу (заявнику) не пізніше наступного дня після винесення ухвали про залишення позовної заяви (заяви) без руху надсилається рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про його одержання копія цієї ухвали (копія супровідного листа зберігається з позовною заявою (заявою) та ухвалою).

Позовна заява (заява) з ухвалою про залишення позовної заяви (заяви) без руху передається для розгляду судді: у разі надходження від позивача (заявника) додаткових документів - невідкладно, у разі не усунення недоліків у визначений суддею строк - не пізніше трьох діб після закінчення зазначеного в ухвалі про залишення позовної заяви без руху терміну.

У разі усунення позивачем (заявником) недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви (заяви) без руху, подальше оформлення справи здійснюється в загальному порядку. Датою надходження позовної заяви (заяви) вважається день першого її подання до суду.

У разі винесення суддею ухвали щодо повернення позовної заяви (заяви) її копія не пізніше другого дня надсилається позивачу (заявнику) рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про його одержання.

Вирішуючи питання про прийняття позовну заяву, яка поступила до суду, необхідно перш за все вирішити питання, чи підлягає позовна заява розгляду та вирішенню в порядку цивільного судочинства, наявність обставин, визначених ст.122 Цивільного процесуального кодексу, є підставою для винесення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі на стадії її прийняття.

Наступне питання, яке має бути перевірено на стадії прийняття позову – чи поданий позов з дотриманням правил підсудності, ці питання регулюються главою 1 «Підсудність» розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України, та у разі подання позову з порушенням правил підсудності виноситься ухвала про повернення позивачу поданого ним позову в порядку п.4 ч.3 ст.121 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі постановлення суддею ухвали про відмову у відкритті провадження у справі копія цієї ухвали невідкладно надсилається рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про його одержання позивачеві (заявникові) разом з позовною заявою (заявою) та всіма доданими до неї документами.

Оригінал ухвали про відмову у відкритті провадження у справі з копією позовної заяви (заяви) та копіями супровідних листів про надіслання копії цієї ухвали підшивається в обкладинку і зберігається в порядку, визначеному для розглянутих судових справ.

В тих випадках, коли відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху або заявником усунуті визначені суддею недоліки у визначений строк, позовна заява приймається до провадження та відкривається провадження у цивільній справі.

Після закінчення підготовки справи до судового розгляду і призначення справи до розгляду особам, які беруть у ній участь, невідкладно надсилаються поштою рекомендованим листом з повідомленням судові повістки про виклик до суду з розпискою з копіями ухвал про відкриття провадження і призначення справи до попереднього розгляду. Відповідачеві надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів, про що зазначається в судовій повістці; крім того, зазначається про право подати письмове заперечення проти позову.

Розгляд справи у місцевих загальних судах згідно ч.1 ст.18 Цивільного процесуального кодексу України здійснюється суддею одноособово. Значення судового розгляду полягає в тому, що вирішується головне завдання – захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

В процесі розгляду перевіряється обґрунтованість взаємних вимог і заперечень сторін; на підставі всебічного, повного та об’єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємовідносини, виявляються умови та причини, що породили спір. Значення цієї стадії полягає також і в тому, що на підставі аналізу та узагальнення матеріалів справи, досліджених у ході судового засідання, а також достовірно встановлених обставин справи загальний суд фактично формує судову практику, яка сприяє удосконаленню чинного законодавства, спрямована на удосконалення цивільних та інших правовідносин, які виникають між суб’єктами права та потребують захисту в судовому порядку.

Спір має бути вирішений місцевим загальним судом протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – одного місяця.

Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі вирішується суддею не пізніше трьох днів з дня надходження заяви суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків (ч.4 ст.122 Цивільного процесуального кодексу України ). В той же час, справа має бути призначена до розгляду не пізніше 7 (семи) днів після закінчення дії підготовки до судового розгляду (ч.2 ст.156 Цивільного процесуального кодексу України).

Для проведення попереднього судового засідання визначено строк - протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. (ст. 129 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім загальних строків розгляду судової справи, передбачено скорочені строки розгляду судом справ, які стосуються окремої категорії справ, в тому числі в порядку окремого провадження, а саме: заява про видачу судового наказу розглядається у триденний строк (ч.1 ст.102 ЦПК України); заява про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу – протягом 24 годин; про психіатричний огляд – 3-х днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження спеціалізації – 10 днів (ч.1 ст.281 ЦПК України); справа про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування – 3 дні після відкриття провадження у справі (ч.1 ст.285 ЦПК України); справа про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю – 5-денний строк (ч.1 ст.289 ЦПК України); розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця – 10- денний строк (ч.1 ст.386 ЦПК України); заява про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду – протягом 15 днів з дня надходження до суду (ч.1 ст.56 ЗУ «Про третейські суди»)

А також для вирішення судом окремих процесуальних дій, які передбачають розгляд в судовому засіданні передбачено скорочені строки розгляду, такі як: заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення сторін, а заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви – не пізніше двох днів з дня її подання (ст. 153 ЦПК України); розгляд заяви про перегляд заочного рішення – протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження (ч.2 ст.230 ЦПК України ); окремі скорочені строки розгляду передбачені для вирішення питань, пов’язаних із зверненням судового рішення до виконання, які регулюються розділом VI «Процесуальні питання, пов’язанні з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» Цивільного процесуального кодексу України.

Судовий розгляд цивільної справи місцевого загального суду можна поділити на три частини: підготовчу, розгляд справи по суті (дослідження та оцінку доказів) і прийняття рішення по справі.

Як на стадії попереднього розгляду справи, так і в межах розгляду цивільної справи по суті, сторони мають право заявити клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України), зупинення провадження у справі (ст.ст. 201, 202 Цивільного процесуального кодексу України), закриття провадження у справі (ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України) або залишення позову без розгляду (ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України).

Відкладення розгляду справи полягає в перенесені судового засідання на інший строк із тим, щоб забезпечити необхідні умови розв’язання спору. По своїй суті це організаційні заходи суду щодо забезпечення принципу всебічного, повного та об’єктивного розгляду позовних вимог. Нерідко це пов’язано з недоліками в підготовці справи до розгляду, які зумовлені діями сторін чи судді.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, у якій вказується час і місце проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в судовому засіданні в межах встановленого строку вирішення спору. Відкладення розгляду справи та оголошення перерви в засіданні не впливають на передбачений законом загальний строк розгляду цивільної справи.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення здійснення процесуальних дій у справі з обставин, що не залежать від суду та сторін і перешкоджають подальшому руху справи.

При зупиненні провадження в справі здійснення процесуальних дій припиняється до його поновлення. Строк зупинення провадження в справі не вказується, воно поновлюється лише при настанні певних, передбачених законом умов. Суд має право зупинити провадження в справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою. Суд поновлює провадження в справі після усунення обставин, що зумовили її зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження у справі може бути оскаржено (п.13 ч.1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України).

Залишення позову без розгляду характеризується тим, що до його розв’язування мають місце деякі передбачені законом перешкоди, які можуть бути усунуті. Залишення позову без розгляду – це закінчення провадження у справі без винесення рішення, що не перешкоджає можливості повторного звернення до суду з тотожним позовом. Підстави для залишення позову без розгляду передбачені ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України.

Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, у якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат (ч.4 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України), про повернення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено (п.15 ч.1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України). Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право звернутись до суду повторно в загальному порядку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні місцевим загальним судом спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) суд виносить рішення.

Питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження ку справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановленні Цивільним процесуальним кодексом України, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 Цивільного процесуального кодексу України , рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду визначений у ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України. В той же час, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суд.

Виконання судових рішень – це самостійний, особливий інститут процесуального права.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Слід звернути увагу на те, що строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, визначенні у ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», в той же час не допускається відмова у видачі виконавчого документа у разі пропущення стягувачем строку для пред’явлення виконавчого документи до виконання, оскільки це питання вирішується в порядку ст. 371 Цивільного процесуального кодексу України.

Питання, пов’язанні із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу в порядку, передбаченому розділом VI «Процесуальні питання, пов’язанні з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» Цивільного процесуального кодексу України.